?

Log in

No account? Create an account
11 фев, 2018 @ 01:13 Шахматов и свисток
About this Entry
From:kovalskyhistor
Date:Февраль, 22, 2018 21:16 (UTC)

Про книгу Толочко О.П. «Очерки изначальной Руси».

(Permanent Link)
Автор розвиває так звану торгову теорію утворення Русі і будує історичну модель як несуперечну існуючим джерелам (це до того що частину джерел втрачено, втрачають, а може ще щось і знайдеться). І якщо ми слідкуємо тільки за письмовими джерелами, то ми стаємо на їх точку зору. Ця точка зору може не відповідати дійсності, а відображає інтереси тих, хто писав або фактору статистичної виборки з того, що випадково вціліло або цілеспрямовано зберігалося. Тому методологічно є підходи не від одних лише джерел, а від суті проблеми в якій одне з чільних місць належить джерелам..
У висновках книги торгова теорія декларується як найбільш ймовірна з локалізацією на північ – норманістика. «Торгова кампанія якою була початкова русь перетворилася в Християнську державу» - такими словами закінчується книга. З таким висновком можна поспорити. Чи може бути торгово-логістичний фактор головним в державотворенні? Установлений погляд в історичній науці (Толочко П.П.) стверджує становлення Київської Русі як європейської держави, як військово-торгового форпосту осілого населення проти азійської кочової експансії. Тобто Русь стала елементом механізму регіональної безпеки Візантії і Європи.
В книзі багато аналітичного і старанно обробленого матеріалу, але принциповим є те, що в вибраних хронологічних рамках (VIII-X віки) до іншого висновку прийти неможливо окрім норманської теорії походження. Більшість дослідників (антинорманістів) виходять з більш широкого хронологічного діапазону подій залучаючи синхронні порівняльні аналогії утворення інших держав (Само, Болгарія, Польша).
Автор є шанувальником методології Ранке, яку можна порівняти з хірургічним інструментом. Тому в книзі не приділяється увага народній і національній традиції, в якій відображено доленосне протистояння з кочівниками, з азійським простором. Саме на фоні цього процесу є логічними зв’язки з Візантією і Скандинавами. Більш продуктивним є підхід, коли так звані не історичні місця літописів не ігноруються, а аналізуються на предмет їх міфологічного змісту. В одній зі своїх статей такий аналіз стосувався легенди про Олега. Однак важливою посилкою норманізму є відокремлення етногенезу русів і християнізації Русі, що не відповідає логіці хоч мізерним, але джерелам – процеси синхронні і пов’язані. Тому значна частина літописів може мати релігійно символьне значення і відображає мотиви історичних персонажів (читай антинорманізм і провізантійство).
Не зовсім виправдовує себе категоричність трактування назви русь як етноніма, яка стала самоназвою народу. Для прикладу в часи хмельниччини українське населення, яке прозивалося русинами, втратило свою самоназву внаслідок тотального окозачування. Русинів почали називати козаками, а назва Русь остаточно перекочувала на північ. Це унікальний історичний феномен добровільного відказу від своєї національної ідентичності. Тобто козаки і русь можуть мати споріднене походження, - не етнічне, а станове.